Криза середньої освіти в Україні

Уявімо, у вас болить рука. День, тиждень, місяць. Біль не те, щоб гострий, але ниючий. Весь час дає про себе знати. Ви розумієте, що відкладати візит до лікаря вже просто нема куди, але чомусь не йдете – можливо, не хочете почути неприємний діагноз та сподіваєтесь, що "саме пройде". Але не пройде.

Давайте розбиратись на прикладі. Наша освіта - це рука, у березні 2020 року ця рука починає боліти і так до вересня 2022, потім у вас стається ремісія і біль починає відходити, як раптом у лютому 2022 рука майже не спроможна працювати.

Наша сфера середньої освіти переживає кризу таких масштабів, які важко описати,  але ми спробуємо і поговоримо у статті про це, а саме: 

1. Причини кризи
2. Наслідки кризи
3. Що робить МОН для вирішення цих проблем
4. Наш вклад як школи для вирішення проблеми 
5. Дистанційна форма навчання - це айсберг, який нас потопить?
6. Проблеми з навчанням біженців

№1 Причини кризи

Причини можна умовно поділити на 2 групи: системні та тимчасові.

До системних причин можна віднести:

• Особливість реформування:

У нас є проблема, рік-два розробляється рішення, ще кілька років впроваджується, і коли нарешті впроваджується, то вже є нові проблеми і рішення не актуальне. Треба діяти на випередження, передбачати проблеми, або елементарно полегшити та пришвидшити процес впровадження.

• Недостатній рівень підготовки вчителів і контролю державою. 

Багато вчителів у середньої школі не мають достатньої кваліфікації та професійної підготовки. Це підтверджується результатами дослідження, проведеного МОН у 2022 році. За результатами дослідження, лише 50% вчителів мають вищу освіту за фахом.

Для вирішення проблеми ще у 2019 роців Україні було запроваджено процедуру сертифікації вчителів початкових класів, 2023 рік — учителів математики та української мови і літератури, які викладають на першому (адаптаційному) рівні базової освіти. А від грудня 2023 сертифікацію матиме змогу пройти ще одна категорія вчительства.

Великою проблемою є низький рівень компетентності. Він залежить від людського ресурсу, який йде щоб отримати освіту викладача. Ця професія автоматично викликає думки про низьку заробітну плату, “жахливих” дітей та постійні нерви. Зараз професія вчителя не вважається престижною з погляду молоді.

• Недосконала система управління освітою. 

Згідно з дослідженням Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) "Стратегічний аналіз корупційних ризиків у дошкільній та загальній середній освіті", 72% українців вважають, що корупція в середній освіті є широко поширеною. За даними того ж дослідження, 44% українців особисто стикалися з корупцією в середній освіті.

Найпоширеніші форми корупції в середній освіті України за даними дослідження НАЗК:

1. 32% українців вважають, що хабарництво за зарахування до школи;
2. 27% українців — за оцінки;
3. 19% українців — за призначення на посаду.

Система управління освітою в Україні є неефективною та корумпованою. Тобто  ресурси, призначені для розвитку освіти, витрачаються неефективно. Наприклад, багато шкіл мають застаріле обладнання і не мають доступу до якісних навчальних матеріалів.

Освіта, як сфера в якій тотальний контроль у держави, просто не здатна змінюватись по своїй суті, освіта, як відображення політичної системи, - така ж корумпована, неповоротка, консервативна і кумівська.

До тимчасових причин можна віднести:

• Війна в Україні. Війна призвела до закриття багатьох шкіл, евакуації учнів та вчителів, а також до виникнення проблем з доступом до якісної освіти. За даними МОН, станом на 2023 рік було пошкоджено понад 3790 навчальних закладів, з яких 236 повністю зруйновані.
• Економічна криза. За даними Міністерства фінансів України, у 2023 році фінансування освіти скоротилося на 20% порівняно з 2022 роком. За даними Міжнародної організації праці, реальні заробітні плати вчителів в Україні в 2023 році знизилися на 10% порівняно з 2022 роком.
• Наслідки коронавірусу. За два роки до повномасштабного вторгнення Україна зіткнулася з примусовим переходом на дистанційне навчання. Плоди цієї проблеми ми пожинаємо досі. Дослідження, проведене Центром освітньої політики та економіки, показало, що успішність учнів у 2020-2021 навчальному році знизилася на 10-15% порівняно з попереднім роком. Також наслідки цього ми можемо зрозуміти по підсумкам досліджень ПІЗА.

№2 Наслідки кризи

Короткострокові наслідки:

• Зниження якості освіти. Учні отримують недостатні знання та навички, необхідні для успішного навчання в університеті та подальшої кар'єри.
• Збільшення кількості учнів, які не отримують освіти. Це пов'язано з закриттям шкіл, евакуацією учнів та вчителів, а також з економічними проблемами, які не дозволяють сім'ям оплачувати навчання.
• Зростання рівня безробіття серед молоді. Учні, які не отримали якісної освіти, мають менше шансів знайти добре оплачувану роботу.

Ці наслідки підтверджуються результатами дослідження, проведеного Міністерством освіти і науки України у 2022 році. За результатами дослідження, лише 30% учнів вважають, що якість освіти в їхній школі задовольняє або перевищує їхні очікування.

Довгострокові наслідки

• Зниження рівня економічного розвитку країни. Країна, яка не має кваліфікованої робочої сили, не може конкурувати на світовому ринку.
• Зростання соціальної напруги. Безробіття та низький рівень життя серед молоді можуть призвести до соціальних заворушень.
• Зниження іміджу країни на міжнародній арені. Країна, яка не може забезпечити якісну освіту для своїх громадян, не може претендувати на статус розвиненої держави

№3 Що робить МОН для вирішення проблем

МОН вже впроваджує ряд заходів щодо подолання кризи. Серед них можна виділити такі:

• У 2022 році Міністерство затвердило нові освітні програми для середньої школи, які враховують сучасні тенденції розвитку науки, технологій та суспільства. Ці програми включають вивчення таких предметів, як програмування, робототехніка, критичне мислення, підприємництво тощо.
• Міністерство запустило ряд програм для підвищення кваліфікації вчителів, які охоплюють такі теми, як використання сучасних технологій в освітньому процесі, розвиток критичного мислення, створення інклюзивного освітнього середовища тощо.
• Міністерство розробляє нову модель управління освітою, яка буде більш децентралізованою та ефективною. Ця модель передбачає передачу більшої відповідальності за освіту органам місцевого самоврядування та школам.

• Міністерство виділяє кошти на відновлення шкіл, пошкоджених внаслідок війни. Наразі вже відновлено понад 1000 шкіл.
• Міністерство займається залученням коштів, просить міжнародних організацій та донорів на розвиток освіти в Україні. Наразі вже отримано понад 1 мільярд доларів США на ці цілі.

№4 Що роблять громадські організації та бізнес

• Відкривають доступ до курсів безкоштовно (наприклад Prometheus)
• Запускають освітні проекти, орієнтовані на школярів (вебінари, марафони, курси, тут наш марафон до речі).
• Популяризують освіту, як таку через соцмережі (науково-популярні блоги, тут також наш тікток і соцмережі)
• Розвивають програми навчання кадрів, фактично, самостійно, створюючи під себе компетентних людей (світ стає дуже спеціалізованим і часто головною вимогою до кадрів - бути адекватним і комунікувати, тому по факту рівня шкільної освіти 8 класу є достатньо, і це ще один маркер проблеми, що освіта потребує кардинальних змін,а не лише косметичних реформ та нових програм).

№5 Дистанційна форма навчання це айсберг який нас потопить?

Дистанційне навчання, яке було запроваджено в Україні під час пандемії COVID-19, призвело до погіршення якості освіти в країні. Чому?

• Нерівний доступ до Інтернету. За даними Міністерства цифрової трансформації України, станом на 2022 рік, лише 75% домогосподарств в Україні мали доступ до Інтернету. Це означало, що близько 25% учнів не могли повноцінно брати участь у дистанційному навчанні.
• Нестача технічної оснащеності  шкіл. За даними Міністерства освіти і науки України, станом на 2022 рік лише 60% шкіл в Україні мали комп'ютерне обладнання на 100%. Це означало, що в багатьох школах учні не мали можливості користуватися комп'ютерами під час дистанційного навчання.
• Неготовність вчителів до дистанційного навчання. За даними дослідження, проведеного Міністерством освіти і науки України у 2020 році, лише 30% вчителів вважали, що вони готові до дистанційного навчання. Це означало, що більшість вчителів не мали достатніх знань і навичок для ефективного проведення дистанційного навчання.

Діти різного віку по-різному перенесли дистанційне навчання:

Малі діти не змогли адаптуватися до дистанційного навчання, оскільки потребують постійної уваги та підтримки з боку дорослих. Діти середнього шкільного віку адаптувалися краще, але все одно мали труднощі через брак самостійності та самоконтролю. Натомість старші школярі адаптувалися найкраще, оскільки мають достатній рівень самодисципліни та самостійності.

Але внаслідок коронавірусу розквітла сфера онлайн курсів, безліч з яких була у відкритому доступі. Зараз же це невід’ємна частина української освіти. Курси позитивно вплинули на освіченість українців. Вони дали можливість людям різного віку і з різних сфер діяльності отримати доступ до якісної освіти, не відриваючись від роботи або інших обов'язків.

У 2022 році кількість українців, які навчалися на онлайн-курсах, зросла на 50%.

Близько 200 000 українців отримали нові навички або підвищили кваліфікацію за допомогою онлайн-курсів.

Багато українців завдяки онлайн-курсам змінили свою кар'єру або почали свій власний бізнес.

Звичайно, онлайн курси не можуть замінити традиційне навчання в школі або університеті. Однак вони є цінним доповненням до традиційної освіти і можуть допомогти людям різного віку і з різних сфер діяльності підвищити свою освіченість і стати більш конкурентоспроможними на ринку праці.

№6 Проблеми з навчанням у дітей-біженців

Українські діти, які перебувають за кордоном у зв'язку з війною, стикаються з серйозними викликами у здобутті якісної освіти в українській мові. Ця проблема стала актуальною для багатьох біженців, що прагнуть забезпечити своїм дітям можливість навчання у рідній мові.

Однією з головних причин труднощів є відсутність системи дистанційного навчання, яка б підтримувала українських дітей у будь-якій точці світу. Деякі батьки скаржаться на відсутність доступу до українських навчальних матеріалів або недостатню підтримку від освітніх установ.

Іншим важливим аспектом є невизначеність статусу кваліфікацій та дипломів українських вчителів за кордоном, що обмежує можливості створення ефективних навчальних програм для дітей-біженців. Без належного визнання кваліфікацій українських педагогів, розробка та впровадження адекватних освітніх програм стає складнішою задачею.

Зараз стає важливим вироблення механізмів співпраці між українськими освітніми установами, неприбутковими організаціями та міжнародними організаціями для створення доступних та ефективних платформ для українського навчання за кордоном. Наприклад, можливою стратегією може бути сприяння впровадженню дистанційної освіти, розробка онлайн-ресурсів та підтримка вчителів у навчанні за кордоном.

Щоб забезпечити відповідне визнання кваліфікацій українських педагогів, важливо взаємодіяти з відповідними органами та іншими країнами, розробляючи стандарти, які враховують специфіку української системи освіти.

Загальний успіх у вирішенні цих проблем вимагає комплексного підходу та активної співпраці всіх сторін – уряду, освітніх установ, громадськості та міжнародних партнерів. Тільки через спільні зусилля можна створити ефективні рішення, які допоможуть забезпечити якісне українське навчання для дітей-біженців та допомогти їм зберегти зв'язок із рідною культурою та мовою.

Підсумовуючи, повернемось до першого абзацу – до порівняння з рукою, яка болить, й ігнорувати біль уже нестерпно. Зазвичай лікування, яке приписують, нам не дуже подобається (пігулки, уколи, хірургічне втручання та реабілітація мають мало спільного з чимось приємним, зрозуміло), але результат одужання того однозначно вартує. Але обирайте правильних лікарів та методи лікування).